Станом на 01.01.2017 року селище Верхнячка  налічує  4000 тисячі душ населення . Тут виховується та навчається  721 дитина.

Дітей дошкільного віку – 274.  Відвідують дитячий садочок  – 144 дитини. Завідує  садочком  Белік Софія Михайлівна.

В селищі є дві школи :Верхняцький НВК «ЗОШ І – ІІІ ст. № 1 – ліцей»  в якій навчається   246 учнів директор Остапенко Світлана Григорівна, та  ЗОШ № 2 в якій  198 учнів директор Солодкий Сергій Васильович,  школа мистецтв де навчаються більше  90 учнів.

Також  у нас є 9 прийомних сімей та  1 ДБСТ( Дитячий будинок сімейного типу) в яких виховується  25 дітей . Є прийомні сімї в яких виховуються  22 дитини.

48 багатодітних сімей .  В них  виховується 159 дітей.

Верхня́чка (старі назви Яворовець, Старі Корчаки) — селище міського типу в Христинівському районі Черкаської області в Україні. Центр селищної ради. Розташоване у верхів'ї річки Уманка, за 5 км на північний схід від районного центру та залізничної станції Христинівка. Населення 4 058 чоловік (2014) (5 500 у 1972 році). 

Територія сучасної Верхнячки та її околиць була заселена людьми ще з IV тисячоліття до н. е. .Біла заснована в кінці XVI на початку XYII століть. Та мала назву Яворівець. Про це свідчать виявлені тут залишки поселень трипільської, білогрудівської та черняхівської культур

На місці майбутньої Верхнячки в старовину, задовго до заснування села, проходив татарський Чорний шлях. Тож, цій місцевості довелося бути свідком багатьох драматичних та героїчних чинів. Так, за словами одного літопису, у квітні 1497 року тут, на витоках Уми (сучасної Уманки) князями Михаїлом та Василем Острозькими дощенту була розгромлена значна татарська ватага, що поверталася з плюндрування України, було вбито ганового сина Ахмата та полонено якогось Мамишю-Биру.

Заснована Верхнячка не раніше кінця 1630-х років й називалась тоді Яворовцем. Перша згадка про Верхнячку належить до 1646 року, коли чернігівський воєвода Мартин Калиновський віддав її у заставу разом з іншими селами за 1,5 тис. злотих. 1664 року тут нараховувалося 23 оподаткованих димів (дворів)[3].

У 18 столітті населення Верхнячки зростало. 1768 року налічувався 81 двір, а через 25 років — 141 кріпацьке господарство (839 мешканців).

З 1793 року Верхнячка у складі Правобережної України відійшла до Російської імперії.

Село швидко почало зростати після того, як поміщик Ясинський 1845 року збудував цукроварню. Виробництво на ній було побудоване на ручній праці кріпаків. Тягловою силою переважно були воли. 1859 року цукроварню перебудовано, встановлено паровий двигун. Хоча цукроварня була невелика, примітивність її обладнання вимагала значної кількості робочих рук. Це й сприяло збільшенню населення. 1864 року в селі проживали 1381 чоловік.[4]

Згідно з уставною грамотою 1865 року в селі налічувалося 240 дворів, у тому числі тяглих — 98, піших −б128 і городників — 14. Їх земельні наділи дорівнювали 1223 десятинам, з якої 1086 десятин було орної і сінокосної.

У 80-х роках 19 століття цукроварню придбав австрійський капіталіст Дітріх. Він став розширювати виробництво, що привело до збільшення посівних площ цукрових буряків. Щоб збільшити продуктивність і підвищити врожайність цукрових буряків в 1899 році в селі відкрито селекційну станцію.

За описом 1912 року у Верхнячкі поміщикові належало 858 десятин землі, 433 селянським господарствам 1216 десятин. 24 господарства були безземельними, 48 — мали менше десятини, 126 від 1 до 2 десятин. 51 двір не мав худоби, а 412 — коней.[5]

З початком Першої світової війни майже 75% чоловічого населення призовного віку було мобілізовано на фронт. Близько 100 з них загинули, ще більше повернулися інвалідами.

Після низки змін влади під час громадянської війни, у січні 1920 року в селі встановлено радянську владу. В приміщенні колишньої церковнопарафіяльної школи ще 1919 року відкрито початкову школу. Через рік тут працювали заводський клуб, а в кінці 1921 року — школа фабрично-заводського навчання.

З 1923 року по 1927 рік Верхнячка була районним центром, потім увійшла до Христинівського району.

25 жовтня 1929 року в селі створено сільськогосподарську артіль.

Під час Голодомору 1932–1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 394 мешканця села.[6]

 

Друга світова війна

31 липня 1941 року село було окуповане німецькими військами. 9 березня 1944 року село визволили воїни 206-ї стрілецької дивізії 27-ї армії 2-го Українського фронту. За роки війни понад 400 жителів села воювали на фронтах, 250 з них загинули, 362 учасника війни нагороджені урядовими нагородами.

Післявоєнні роки

По закінченню війни почалася відбудова села. Вже 1 вересня 1944 року відкрилися середня та семирічна школи.

В 1959 році в селі відкрито цегельний завод. В цьому ж році місцевий колгосп став укрупненим господарством. До нього приєдналися господарства із сусідніх Багачівки, Вербуватої та Пеніжкового. Колгосп мав 4156 га земельних угідь, в тому числі 3894 га орної землі. Господарство спеціалізовувалось на відгодівлі молодняка великої рогатої худоби й птиці. З 1961 року він став називатися «Росія».

В 1960 році Верхнячку віднесено до категорії селищ міського типу. Того ж року побудовано будинок культури. В 1965 році споруджено нове приміщення середньої школи.

Станом на 1972 рік в селі працювали дільнича лікарня на 50 ліжок, поліклінічне відділення з рентгенівським, електрокардіологічним, операційним та іншими кабінетами, середня і восьмирічна школи, 3 дитячих садка. 5 бібліотек селища мали книжковий фонд 57 тисяч томів. 2008 рік, цукровий завод, давши поштовх розвитку села в 19 ст., безжально знищено — порізано на металобрухт.